Записи у рубриці Соціально-психологічний супровід
Запобігання та протидія домашньому насильству(відеоролик)
Опитування на тему: «Насильство: дізнайся чи є воно у твоєму житті», розміщене за посиланням: https://la-strada.org.ua/online-test#0.
У нашій країні, як і в усьому світі, з різних причин зростає кількість дітей із відхиленнями у розвитку. Проблема навчання дітей з особливими потребами в Україні стоїть особливо гостро. Тому, 24 лютого для педагогів закладу відбувся семінар з елементами тренінгу «Особливості роботи з дітьми з особливими потребами», який провела соціальний педагог Морозова Т. Ю. В ході проведення заходу учасники мали змогу ознайомитися з класифікацією категорій особливих дітей, а вправа «Поводир» допомогла зануритися у світ дітей та на мить відчути як почувають себе такі діти в суспільстві. Під час роботи в групах педагоги опрацювали картки про потенціал людей з особливими потребами. Усі учасники отримали рекомендації в роботі з такими категоріями дітей.
Поради батькам
ЯК ДОПОМОГТИ СВОЇЙ ДИТИНІ ПІДГОТУВАТИСЯ
ДО ДПА ТА ЗНО
Не переймайтеся про кількість балів, які дитина отримає на іспиті, і не критикуйте дитину після іспиту. Вселяйте думку, що кількість балів не є досконалим виміром її можливостей.
Не підвищуйте тривожність дитини напередодні іспитів - це може негативно позначитися на результаті тестування. Дитині завжди передається хвилювання батьків, і якщо дорослі у відповідальний момент можуть впоратися зі своїми емоціями, то дитина в силу вікових особливостей може емоційно «зірватися».
Підбадьорюйте дітей, хваліть їх за те, що вони роблять добре.
Підвищуйте їх впевненість в собі, тому що чим більше дитина боїться невдачі, тим більше ймовірності допущення помилок.
Спостерігайте за самопочуттям дитини, ніхто, крім Вас, не зможе вчасно помітити і запобігти погіршенню стану дитини, пов’язаного з перевтомою.
Контролюйте режим підготовки дитини, не допускайте перевантажень, поясніть їй, що вона обов'язково повинна чергувати заняття з відпочинком. Забезпечте вдома зручне місце для занять, простежте, щоб ніхто з домашніх не заважав.
Зверніть увагу на харчування дитини: під час інтенсивного розумового напруження необхідна живильна й різноманітна їжа та збалансований комплекс вітамінів. Такі продукти, як риба, сир, горіхи, курага і т.д. стимулюють роботу головного мозку.
Допоможіть дітям розподілити теми підготовки по днях.
Ознайомте дитину з методикою підготовки до іспитів. Не має сенсу зазубрювати весь фактичний матеріал, досить переглянути ключові моменти і вловити зміст і логіку матеріалу. Дуже корисно робити короткі схематичні виписки і таблиці, впорядковуючи досліджуваний матеріал за планом. Основні формули і визначення можна виписати на листочках і повісити над письмовим столом, над ліжком, в їдальні і т.д.
Заздалегідь під час тренування за тестовими завданнями привчайте дитину орієнтуватися в часі і вміти його розподіляти. Тоді у дитини буде навик уміння концентруватися на протязі всього тестування, що додасть їй спокій і зніме зайву тривожність. Якщо дитина не носить годинник, обов'язково дайте їй годинник на іспит.
Напередодні іспиту забезпечте дитині повноцінний відпочинок, вона повинна відпочити і як слід виспатися.
Десять заповідей батькам
1. Не навчайте тому, у чому ви самі не обізнані. Щоб правильно виховувати, треба знати вікові та індивідуальні особливості дитини.
2. Не сприймайте дитину як свою власність, не ростіть її для себе.
3. Довіряйте дитині. Залишайте за нею право на власні помилки, тоді дитина оволодіє вмінням їх самостійно виправляти.
4. Не ставтеся до дитини зневажливо. Дитина повинна бути впевнена в своїх силах, тоді з неї виросте відповідальна особистість.
5. Будьте терплячими. Ваша нетерплячість — ознака слабкості, показ вашої невпевненості в собі.
6. Будьте послідовними у своїх вимогах, але пам'ятайте: твердість лінії у вихованні досягається не покаранням, а стабільністю обов'язкових для виконання правил, спокійним тоном спілкування, неквапливістю і послідовністю.
7. Вчіть дитину самостійно приймати рішення і відповідати за них.
8. Замініть форму вимоги «Роби, якщо я наказав!» на іншу: «Зроби, тому що не зробити цього не можна, це корисно для тебе і твоїх близьких».
9. Оцінюючи дитину, кажіть їй не тільки про те, чим ви невдоволені, а й про те, що вас радує. Не порівнюйте її з сусідською дитиною, однокласниками, друзями. Порівнюйте, якою вона була вчора і якою є сьогодні. Це допоможе вам швидше набути батьківської мудрості.
10. Ніколи не кажіть, що у вас немає часу виховувати свою дитину, бо це означатиме: мені ніколи її любити.
Завжди пам'ятайте: ми виховуємо дітей власним прикладом, системою власних цінностей, звичним тоном спілкування, ставленням до праці та дозвілля.
Тож давайте вчитися виховувати наших дітей, пізнавати те, чого ми не знаємо, знайомитись з основами педагогіки, психології, права, якщо насправді любимо їх і бажаємо їм щастя.
Десять кроків, щоб стати кращими батьками
1. Любов є найважливішою потребою усіх дітей і однією з основних передумов позитивної поведінки дитини. Батьківська любов допомагає дитині формувати впевненість у собі, викликає почуття власної гідності.
2. Прислуховуйтесь до того, що говорить Ваша дитина. Цікавтеся тим, що вона робить і відчуває.
3. Всі взаємостосунки, в тому числі й ті, що будуються на любові й довірі, потребують певних обмежень. Батьки самі мають визначити ці обмеження для дітей. Пам’ятайте, що порушення дітьми будь-яких обмежень є для них природним процесом пізнання, і не варто це розцінювати як прояв неслухняності. Діти почуваються більш безпечно, коли батьки також дотримуються визначених ними обмежень.
4. Сміх допомагає розрядити напружену ситуацію. Часом батьки бувають занадто серйозними. Це заважає їм сповна відчути радість батьківства. Вмійте побачити веселі моменти й дозволяйте собі сміх при кожній нагоді.
5. Намагайтесь побачити світ очима Вашої дитини і зрозуміти її почуття. Пригадайте, як Ви почувалися. Коли були дитиною, і яким незрозумілим здавався Вам світ дорослих, коли в Вами чинили несправедливо.
6. Хваліть і заохочуйте дитину. Сподівайтеся, що дитина поводитиметься добре, й заохочуйте докладати зусиль для цього. Хваліть її за хорошу поведінку.
7. Поважайте свою дитину так, як поважали б дорослого. Дозвольте дитині брати участь у прийнятті рішень, особливо тих, що стосуються її. Прислухайтеся до думки дитини. Якщо Ви змушені сказати дитині щось неприємне, подумайте, яким чином Ви сказали б це дорослому. Вибачайтеся, якщо вчинили неправильно по відношенню до дитини.
8. Плануйте розпорядок дня дитини. Малі діти почуватимуться більш безпечно, якщо дотримуватимуться чіткого розпорядку дня.
9. У кожній сім’ї є свої правила. Будьте послідовними і їх дотриманні, про намагайтеся виявляти певну гнучкість щодо дотримання цих правил маленькими дітьми. Діти можуть бути введені в оману, якщо одного дня правило виконується, а іншого – відміняється.
10. Не забувайте про власні потреби! Коли батьківство починає надто нагадувати важку працю, і ви відчуваєте, що Вам бракує терпіння, приділіть трохи часу лише собі. Робіть те, що приносить Вам задоволення. Якщо Ви розумієте, що втрачаєте контроль над собою і можете накричати на дитину, образити, принизити чи вдарити її, залиште дитину на кілька хвилин, порахуйте до десяти і заспокойтеся.
Морозова Т. Ю. соціальний педагог
Туринська К. Л., практичний психолог
ЯК ДОПОМОГТИ СВОЇЙ ДИТИНІ ПІДГОТУВАТИСЯ
ДО ДПА ТА ЗНО
Не переймайтеся про кількість балів, які дитина отримає на іспиті, і не критикуйте дитину після іспиту. Вселяйте думку, що кількість балів не є досконалим виміром її можливостей.
Не підвищуйте тривожність дитини напередодні іспитів - це може негативно позначитися на результаті тестування. Дитині завжди передається хвилювання батьків, і якщо дорослі у відповідальний момент можуть впоратися зі своїми емоціями, то дитина в силу вікових особливостей може емоційно «зірватися».
Підбадьорюйте дітей, хваліть їх за те, що вони роблять добре.
Підвищуйте їх впевненість в собі, тому що чим більше дитина боїться невдачі, тим більше ймовірності допущення помилок.
Спостерігайте за самопочуттям дитини, ніхто, крім Вас, не зможе вчасно помітити і запобігти погіршенню стану дитини, пов’язаного з перевтомою.
Контролюйте режим підготовки дитини, не допускайте перевантажень, поясніть їй, що вона обов'язково повинна чергувати заняття з відпочинком. Забезпечте вдома зручне місце для занять, простежте, щоб ніхто з домашніх не заважав.
Зверніть увагу на харчування дитини: під час інтенсивного розумового напруження необхідна живильна й різноманітна їжа та збалансований комплекс вітамінів. Такі продукти, як риба, сир, горіхи, курага і т.д. стимулюють роботу головного мозку.
Допоможіть дітям розподілити теми підготовки по днях.
Ознайомте дитину з методикою підготовки до іспитів. Не має сенсу зазубрювати весь фактичний матеріал, досить переглянути ключові моменти і вловити зміст і логіку матеріалу. Дуже корисно робити короткі схематичні виписки і таблиці, впорядковуючи досліджуваний матеріал за планом. Основні формули і визначення можна виписати на листочках і повісити над письмовим столом, над ліжком, в їдальні і т.д.
Заздалегідь під час тренування за тестовими завданнями привчайте дитину орієнтуватися в часі і вміти його розподіляти. Тоді у дитини буде навик уміння концентруватися на протязі всього тестування, що додасть їй спокій і зніме зайву тривожність. Якщо дитина не носить годинник, обов'язково дайте їй годинник на іспит.
Напередодні іспиту забезпечте дитині повноцінний відпочинок, вона повинна відпочити і як слід виспатися.
Десять заповідей батькам
1. Не навчайте тому, у чому ви самі не обізнані. Щоб правильно виховувати, треба знати вікові та індивідуальні особливості дитини.
2. Не сприймайте дитину як свою власність, не ростіть її для себе.
3. Довіряйте дитині. Залишайте за нею право на власні помилки, тоді дитина оволодіє вмінням їх самостійно виправляти.
4. Не ставтеся до дитини зневажливо. Дитина повинна бути впевнена в своїх силах, тоді з неї виросте відповідальна особистість.
5. Будьте терплячими. Ваша нетерплячість — ознака слабкості, показ вашої невпевненості в собі.
6. Будьте послідовними у своїх вимогах, але пам'ятайте: твердість лінії у вихованні досягається не покаранням, а стабільністю обов'язкових для виконання правил, спокійним тоном спілкування, неквапливістю і послідовністю.
7. Вчіть дитину самостійно приймати рішення і відповідати за них.
8. Замініть форму вимоги «Роби, якщо я наказав!» на іншу: «Зроби, тому що не зробити цього не можна, це корисно для тебе і твоїх близьких».
9. Оцінюючи дитину, кажіть їй не тільки про те, чим ви невдоволені, а й про те, що вас радує. Не порівнюйте її з сусідською дитиною, однокласниками, друзями. Порівнюйте, якою вона була вчора і якою є сьогодні. Це допоможе вам швидше набути батьківської мудрості.
10. Ніколи не кажіть, що у вас немає часу виховувати свою дитину, бо це означатиме: мені ніколи її любити.
Завжди пам'ятайте: ми виховуємо дітей власним прикладом, системою власних цінностей, звичним тоном спілкування, ставленням до праці та дозвілля.
Тож давайте вчитися виховувати наших дітей, пізнавати те, чого ми не знаємо, знайомитись з основами педагогіки, психології, права, якщо насправді любимо їх і бажаємо їм щастя.
Десять кроків, щоб стати кращими батьками
1. Любов є найважливішою потребою усіх дітей і однією з основних передумов позитивної поведінки дитини. Батьківська любов допомагає дитині формувати впевненість у собі, викликає почуття власної гідності.
2. Прислуховуйтесь до того, що говорить Ваша дитина. Цікавтеся тим, що вона робить і відчуває.
3. Всі взаємостосунки, в тому числі й ті, що будуються на любові й довірі, потребують певних обмежень. Батьки самі мають визначити ці обмеження для дітей. Пам’ятайте, що порушення дітьми будь-яких обмежень є для них природним процесом пізнання, і не варто це розцінювати як прояв неслухняності. Діти почуваються більш безпечно, коли батьки також дотримуються визначених ними обмежень.
4. Сміх допомагає розрядити напружену ситуацію. Часом батьки бувають занадто серйозними. Це заважає їм сповна відчути радість батьківства. Вмійте побачити веселі моменти й дозволяйте собі сміх при кожній нагоді.
5. Намагайтесь побачити світ очима Вашої дитини і зрозуміти її почуття. Пригадайте, як Ви почувалися. Коли були дитиною, і яким незрозумілим здавався Вам світ дорослих, коли в Вами чинили несправедливо.
6. Хваліть і заохочуйте дитину. Сподівайтеся, що дитина поводитиметься добре, й заохочуйте докладати зусиль для цього. Хваліть її за хорошу поведінку.
7. Поважайте свою дитину так, як поважали б дорослого. Дозвольте дитині брати участь у прийнятті рішень, особливо тих, що стосуються її. Прислухайтеся до думки дитини. Якщо Ви змушені сказати дитині щось неприємне, подумайте, яким чином Ви сказали б це дорослому. Вибачайтеся, якщо вчинили неправильно по відношенню до дитини.
8. Плануйте розпорядок дня дитини. Малі діти почуватимуться більш безпечно, якщо дотримуватимуться чіткого розпорядку дня.
9. У кожній сім’ї є свої правила. Будьте послідовними і їх дотриманні, про намагайтеся виявляти певну гнучкість щодо дотримання цих правил маленькими дітьми. Діти можуть бути введені в оману, якщо одного дня правило виконується, а іншого – відміняється.
10. Не забувайте про власні потреби! Коли батьківство починає надто нагадувати важку працю, і ви відчуваєте, що Вам бракує терпіння, приділіть трохи часу лише собі. Робіть те, що приносить Вам задоволення. Якщо Ви розумієте, що втрачаєте контроль над собою і можете накричати на дитину, образити, принизити чи вдарити її, залиште дитину на кілька хвилин, порахуйте до десяти і заспокойтеся.
Морозова Т. Ю. соціальний педагог
Туринська К. Л., практичний психолог
Поради вчителям
Щоб спілкування з батьками «важкого» учня набуло ефективності, слід:
Розвивайте в собі вміння розмовляти з батьками, зберігаючи рівність позицій
Спокійно підтримуйте вашого співрозмовника, вставляючи деякі нейтральні фрази, такі, як, наприклад «Я Вас слухаю», «Я Вас розумію»
Не відштовхуйте, а залучайте батьків до співпраці
Не давати різкої відсічі негативним емоціям з їхнього боку, тобто потрібно підтримувати собі спокійний нейтралітет
Постарайтеся мовчки вислухати й залишатися спокійним, упевненим у собі, не втрачаючи ввічливої доброзичливості
Покажіть батькам свою любов, доброзичливість стосовно дитини. Це відкриває шлях до співпраці
Обговорюйте проблему, а не особисті якості дитини
Шукайте нові форми співпраці з батьками. Ви можете одному з батьків, з його згоди, запропонувати самому на батьківських зборах розповісти, з якими проблемами він зустрівся у вихованні дитини і яким чином намагається їх вирішити
Не розмовляйте в наказовому тоні, не повчайте. Постарайтесь зрозуміти почуття батьків дитини, шукайте в них опору
Врахуйте особисті інтереси батьків. Дуже часто в бесіді з батьками класний керівник вимагає, щоб вони активізували свою участь у вихованні дитини. Тут слід зацікавити батьків в тому, щоб діти проводили з ними якомога більше часу.
Ви разом проти проблеми, а не один проти одного.
Щоб спілкування з батьками «важкого» учня набуло ефективності, слід:
Розвивайте в собі вміння розмовляти з батьками, зберігаючи рівність позицій
Спокійно підтримуйте вашого співрозмовника, вставляючи деякі нейтральні фрази, такі, як, наприклад «Я Вас слухаю», «Я Вас розумію»
Не відштовхуйте, а залучайте батьків до співпраці
Не давати різкої відсічі негативним емоціям з їхнього боку, тобто потрібно підтримувати собі спокійний нейтралітет
Постарайтеся мовчки вислухати й залишатися спокійним, упевненим у собі, не втрачаючи ввічливої доброзичливості
Покажіть батькам свою любов, доброзичливість стосовно дитини. Це відкриває шлях до співпраці
Обговорюйте проблему, а не особисті якості дитини
Шукайте нові форми співпраці з батьками. Ви можете одному з батьків, з його згоди, запропонувати самому на батьківських зборах розповісти, з якими проблемами він зустрівся у вихованні дитини і яким чином намагається їх вирішити
Не розмовляйте в наказовому тоні, не повчайте. Постарайтесь зрозуміти почуття батьків дитини, шукайте в них опору
Врахуйте особисті інтереси батьків. Дуже часто в бесіді з батьками класний керівник вимагає, щоб вони активізували свою участь у вихованні дитини. Тут слід зацікавити батьків в тому, щоб діти проводили з ними якомога більше часу.
Ви разом проти проблеми, а не один проти одного.
Семінар – практикум практичних психологів в ЗОШ №8
13 квітня в ЗОШ №8 відбувся семінар – практикум практичних психологів навчальних закладів міста на тему «Феномен емоційного вигорання як професійна проблема педагогічних працівників. Профілактика професійного вигорання».
В ході семінару розглядалися питання про причини виникнення та наслідки синдрому психічного «вигорання», а також основні його прояви.
Практичні психологи обмінялися досвідом з розвитку навичок подолання негативних емоційних станів.
Під час роботи в групах опрацьовували методи профілактики синдрому «емоційного вигорання».
Практичні психологи обмінялися досвідом з розвитку навичок подолання негативних емоційних станів.
Під час роботи в групах опрацьовували методи профілактики синдрому «емоційного вигорання».
Кримінальна відповідальність неповнолітніх
Встановлення певного мінімального віку кримінальної відповідальності пов’язане з фізіологічним процесом поступового формування здатностей особи після досягнення певного віку усвідомлювати свої дії та керувати ними й розуміти небезпечність вчинюваних дій.
Згідно зі ст. 22 Кримінального Кодексу України, відповідальність за деякі злочини настає з 14 років. Тому перелік злочинів, за які можлива кримінальна відповідальність, обумовлений головним чином не їхньою тяжкістю, а саме можливістю усвідомлювати суспільно небезпечний характер відповідних дій навіть у 14-річному віці.
Вчинення злочину неповнолітніми розглядається як пом’якшуюча обставина. Основними видами покарань неповнолітніх є:
Штраф;
Громадські роботи;
Виправні роботи;
Арешт;
Позбавлення волі на певний строк
Кримінальна відповідальність неповнолітніх настає з 16 років.
Формою реалізації кримінальної відповідальності, яка не пов’язана із застосуванням кримінального покарання, є застосування примусових заходів виховного характеру.
Ст. 105 ККУ містить вичерпний перелік примусових заходів виховного характеру, що можуть застосовуватися до неповнолітніх:
Застереження;
Обмеження дозвілля й встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього;
Передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічного колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання;
Покладення на неповнолітнього, який досяг 15-річного віку і має майно, кошти або заробіток, обов’язку відшкодування заподіяних майнових збитків;
Направлення неповнолітнього до спеціальної навчально – виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує 3-х років. Умови перебування неповнолітніх у цих установах і порядок їх залишення визначаються законом.
Як правило, примусові заходи виховного характеру застосовуються до осіб, які вперше вчинили злочин, що не становить великої суспільної небезпеки. Направлення неповнолітнього до спеціальної навчально – виховної установи для дітей і підлітків означає поміщення його в спеціальну школу або професійно – технічне училище. Це найбільш суворий примусовий захід виховного характеру.
До спеціальної школи направляються неповнолітні правопорушники віком від 11 до 14 років, а до спеціальних училищ – від 14 і до досягнення правопорушником 18 – річного віку. Не підлягають направленню і прийому до спеціального училища неповнолітні, які раніше відбували покарання в місцях позбавлення волі.
До неповнолітнього може бути застосовано декілька примусових заходів виховного характеру.
Морозова Т. Ю., соціальний педагог ЗОШ №8
Встановлення певного мінімального віку кримінальної відповідальності пов’язане з фізіологічним процесом поступового формування здатностей особи після досягнення певного віку усвідомлювати свої дії та керувати ними й розуміти небезпечність вчинюваних дій.
Згідно зі ст. 22 Кримінального Кодексу України, відповідальність за деякі злочини настає з 14 років. Тому перелік злочинів, за які можлива кримінальна відповідальність, обумовлений головним чином не їхньою тяжкістю, а саме можливістю усвідомлювати суспільно небезпечний характер відповідних дій навіть у 14-річному віці.
Вчинення злочину неповнолітніми розглядається як пом’якшуюча обставина. Основними видами покарань неповнолітніх є:
Штраф;
Громадські роботи;
Виправні роботи;
Арешт;
Позбавлення волі на певний строк
Кримінальна відповідальність неповнолітніх настає з 16 років.
Формою реалізації кримінальної відповідальності, яка не пов’язана із застосуванням кримінального покарання, є застосування примусових заходів виховного характеру.
Ст. 105 ККУ містить вичерпний перелік примусових заходів виховного характеру, що можуть застосовуватися до неповнолітніх:
Застереження;
Обмеження дозвілля й встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього;
Передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічного колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання;
Покладення на неповнолітнього, який досяг 15-річного віку і має майно, кошти або заробіток, обов’язку відшкодування заподіяних майнових збитків;
Направлення неповнолітнього до спеціальної навчально – виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує 3-х років. Умови перебування неповнолітніх у цих установах і порядок їх залишення визначаються законом.
Як правило, примусові заходи виховного характеру застосовуються до осіб, які вперше вчинили злочин, що не становить великої суспільної небезпеки. Направлення неповнолітнього до спеціальної навчально – виховної установи для дітей і підлітків означає поміщення його в спеціальну школу або професійно – технічне училище. Це найбільш суворий примусовий захід виховного характеру.
До спеціальної школи направляються неповнолітні правопорушники віком від 11 до 14 років, а до спеціальних училищ – від 14 і до досягнення правопорушником 18 – річного віку. Не підлягають направленню і прийому до спеціального училища неповнолітні, які раніше відбували покарання в місцях позбавлення волі.
До неповнолітнього може бути застосовано декілька примусових заходів виховного характеру.
Морозова Т. Ю., соціальний педагог ЗОШ №8